Стихи и пѣсни Владиміра Высоцкаго. Высота.

Наба́тъ.

Во́тъ въ наба́тъ заби́ли:
 

 
 и҆́ли пра́здникъ, и҆́ли

Надвига́етсѧ, ка́къ вста́рь,
 

 
 чꙋма̀.

Заглꙋша́ѧ лѵ́рꙋ,
 

 
 зво́нъ и҆де́тъ по мі́рꙋ, —

Мо́жетъ бы́ть, соше́лъ звона́рь
 

 
 съ ѹ҆ма̀?

Слѣ́домъ за тѣ́мъ погреба́льнымъ наба́томъ
Стра́хъ ѡ҆владѣ́етъ сестро́ю и҆ бра́томъ,

С̾е́жимсѧ мы̀
 

 
 под̾ нога́ми чꙋмы̀,

Пꙋ́ть ѹ҆стꙋпа́ѧ гроба́мъ и҆ солда́тамъ.

Нѣ́тъ, звона́рь не бо́ленъ:
 

 
 слы́шнѡ съ колоко́ленъ,

Ка́къ печа́таетъ шагѝ
 

 
 сꙋдьба̀.

Ны́нче тлѣ́ютъ ѹ҆́гли
 

 
 та́мъ, гдѣ̀ бы́ли джꙋ́нгли;

Грꙋ́бѡ то́пчꙋтъ сапогѝ
 

 
 хлѣба̀.

Вы́ходъ о҆ди́нъ бѣднѧка́мъ и҆ бога̑тымъ:
Смр҃ть — є҆́то са́мый безстрⷭ҇тный а҆на́томъ.

Всѣ̀ мы̀ равны̀
 

 
 пе́редъ ли́комъ войны̀,

То́лькѡ привы́чнѣй чꙋ́ть-чꙋ́ть а҆зїа́тамъ.

Не въ лѣса̀ ѡ҆дѣ́та
 

 
 бѣ́днаѧ плане́та,

Нѣ́тъ — ѻ҆гне́мъ согрѣ́та мт҃ь-
 

 
землѧ̀!

А҆ когда̀ ѡ҆сты́нетъ —
 

 
 ста́нетъ мі́ръ пꙋсты́ней,

Вно́вь приде́тсѧ начина́ть
 

 
 съ нꙋлѧ̀.

Всѣ́хъ на́съ зовꙋ́тъ зазыва́лы и҆з̾ пе́кла —
Вы́пить на пра́здникѣ пы́ли и҆ пе́пла,
Потанцова́ть съ о҆дногла́зымъ цѵкло́помъ,
Понаблюда́ть за всемі́рнымъ пото́помъ.

Не во снѣ̀ всѐ є҆́то,
 

 
 є҆́то бли́зко гдѣ̀-то, —

За́пахъ тлѣ́ньѧ, че́рный ды́мъ
 

 
 и҆ га́рь.

Зво́нъ всѐ глꙋ́ше: ви́дно,
 

 
 све́рхꙋ лꙋ́чше ви́дно —

Ста́лъ ѿ ѹ҆́жаса сѣды́мъ
 

 
 звона́рь.

Бе́й же, звона́рь, разбꙋдѝ полꙋсо́нныхъ,
Предꙋпредѝ беззабо́тныхъ влюбле́нныхъ,
Что̀ хорошо̀ бꙋ́детъ въ мі́рѣ сожже́нномъ
Ли́шь мертвеца́мъ и҆ є҆щѐ не рожде́ннымъ!

Лѣ́то ҂ацѻ҃г.

Главная страница.